Два роки тому Юлії Тимошенко не вистачило два з половиною відсотка, щоби поборотися з Володимиром Зеленським у другому турі президентських виборів. З тих пір лідер "Батьківщини" не втомлюється критикувати нову владу, при цьому не виключаючи можливість створити з нею коаліцію. Про політичні перспективи Юлії Тимошенко та її партії – в матеріалі РБК-Україна.
В минулих серіях циклу матеріалів про стан справ найбільших гравців на політичній арені країни ми розповідали про "план реваншу" Петра Порошенка та його команди, як команда Володимира Зеленського шукає свою ідеологію, а також "клуб акціонерів" ОПЗЖ і його перспективи.
Третя за рахунком спроба Юлії Тимошенко зайняти президентський пост в 2019 році обернулася поразкою. До цієї битви лідер "Батьківщини" готувалася повним ходом, почавши свою кампанію раніше ніж інші суперники. Вона пропонувала українцям грунтовно виписаний "Новий курс", розбавлений складними ідеями, на кшталт перегляду суспільного договору і введення блокчейна.
Оновлена Тимошенко мала б розширити коло своїх виборців і якийсь час їй це вдавалося. З літа 2018 року політичні функціонери стали торувати стежки до вулиці Турівської, де знаходиться партійний офіс "Батьківщини" та її лідера. Колишні недруги і потенційні союзники намагалися здобути прихильність Тимошенко, якій електоральні рейтинги вимальовували перемогу в президентській кампанії.
Але поява у виборчих перегонах Володимира Зеленського змінило розстановку сил, змістивши політиків-старожилів на другий план. Йому вдалося відвести виборців, що вагались, від багатьох кандидатів, включаючи Тимошенко. У результаті лідер "Батьківщини" фінішувала третьою, не добравши до виходу в другий тур 2,5%.
Після програшу Тимошенко перейшла від заперечення до пошуку компромісів. Під час перевиборів Ради вона відкрито заявляла про готовність підставити плече молодому президенту, сформувавши коаліцію разом зі "Слугою народу". Але новій партії влади, яка взяла більшість мандатів, союзники не знадобилися.
З лютого цього року "Батьківщина" знову заговорила про вступ у коаліцію з партією Зеленського. Те, з якою інтенсивністю цей сценарій обертається в інформаційному середовищі, підтверджує, що від планів повернутися до управління державою Тимошенко не відмовилася: якщо не в якості президента, то прем'єр-міністра.
Результат "Батьківщини" влітку 2019 року виявився нижчим, ніж у її лідера під час президентської гонки – майже 8,2% проти 13,4%. Ця політсила здобула третє місце і четверту за розмірами фракцію у Раді. Приблизно раз на тиждень нардепи з партії Тимошенко збираються на Турівській для обговорення парламентської роботи. Наради з інших питань проходять в офісі "Батьківщини" щодня.
"У партії проходять практично щоденні наради з різних питань і в різному складі. Він залежить від того, які питання піднімаються. Якщо є необхідність поспілкуватися з юридичних питань, ми збираємо нараду з юридичних питань. Якщо потрібно обговорити проблематику, пов'язану з роботою місцевих організацій, ми збираємо організаційну нараду", – розповів РБК-Україна заступник глави "Батьківщини", нардеп Сергій Власенко.
Він один із 11 заступників, кожен з яких займається окремим пластом роботи. Власенко веде юридичний напрямок. Іван Кириленко займається партійно-організаційною роботою і очолює виконавчий секретаріат політради. Сергій Соболєв відповідає за фракцію в Раді. Григорій Немиря курує міжнародний напрямок.
Андрій Кожем'якін відповідає за партійну безпеку. Іван Крулько – заступник з фінансових питань. Вадим Івченко займається координацією партії з аграрними та сільськогосподарськими асоціаціями. Олександр Абдуллін – давній технолог Тимошенко – веде інформаційно-аналітичне напрямок, зокрема роботу з медіа.
Усі вони входять в найближче оточення лідера "Батьківщини". До їх порад Тимошенко прислухається найчастіше, але фінальне слово завжди за нею.
Після парламентських виборів "Батьківщина" відійшла у вже звичну для себе опозицію, критикуючи владу і особливо – Кабінет міністрів. У плані рейтингів 2019 рік не видався для політсили Тимошенко особливо вдалим. Відсотки її підтримки застигли на рівні результатів парламентської кампанії. Але постійні акценти на соціальній тематиці дали свої плоди, і "Батьківщина" змогла повернути собі частину колишніх прихильників, розчарованих у новій владі.
На місцевих виборах восени 2020 року політсила Тимошенко мала намір взяти реванш. Основна мета – отримати якомога більше мандатів у місцевих радах на різних рівнях по всій країні. В якійсь мірі план "Батьківщини" спрацював: за цим показником вона посіла друге місце, поступившись лише партії президента.
"Рейтинг "Батьківщини" зараз становить приблизно 12,5% і приблизно стільки ж – президентський рейтинг Юлії Володимирівни. Підтримка Юлії Тимошенко та її політсили протягом 2020 року була стабільною, в районі 8-11%. Якщо точкою відліку брати парламентські вибори, то і рейтинг партії, і рейтинг самої Юлії Володимирівни однозначно зросли", – сказав виданню директор соціологічної групи "Рейтинг" Олексій Антипович.
Політолог Володимир Фесенко вважає, що Тимошенко вдалося покращити свої позиції через зимове загострення болючого для українців питання тарифів.
"Тимошенко сприймається як один із критиків тарифної проблеми і пропонує її вирішення. Плюс вона постійно просуває соціальну проблематику. І це привертає до неї ті верстви населення, для яких ці проблеми є актуальними", – зазначив у розмові з РБК-Україна експерт.
За словами Антиповича, від початку 2021 року рівень підтримки Юлії Тимошенко від заміру до заміру або стабільний, або дещо зростає. Але "Батьківщина" та її лідер все одно займають четверті місця в рейтингових таблицях. А персональна підтримка Тимошенко так і не піднялася вище ніж її показник у першому турі президентських виборів.
Не під запис співрозмовники в партії скаржаться, що проблема їхнього зростання, серед іншого, зумовлена обмеженим доступом до медіа. Мовляв, на відміну від інших опозиційних сил, у "Батьківщини" немає власних великих ЗМІ. Водночас треба зазначити, що Тимошенко – частий гість телеканалів, що належать українським олігархам. І в рядах фракції можна знайти кількох депутатів, ниточки від яких ведуть до найбагатших людей країни.
"Ми проводимо соціологічні опитування і відстежуємо ті опитування, які проводяться на замовлення інших політичних сил. Ми бачимо кілька трендів і тенденцій. Перше – падіння рейтингу "Слуги народу", що в принципі об'єктивно, тому що за два роки вони показали, що ця ідея про нові обличчя – це повний фарс і непрацююча історія. У всіх інших партій більш-менш рівномірно рейтинг потроху зростає", – зазначив виданню Власенко.
Водночас він визнає: швидкістю поліпшення рейтингів у "Батьківщині" незадоволені і шукають способи, як додати темп. Її електоральний кістяк – це люди переважно старших вікових груп, і він з року в рік рідіє.
Як пояснив інший представник "Батьківщини" Іван Крулько, партія хоче розширити коло своїх виборців, заручившись підтримкою, в тому числі, і більш молодого покоління.
"Під час президентської кампанії Юлія Тимошенко запропонувала "Новий курс" – програмний документ, який стосувався всіх аспектів життя країни. Але насамперед він був спрямований на середній клас і молодих людей, які могли б себе реалізувати в нашій державі. Я вважаю, що "Новий курс" не втратив своєї актуальності", – розповів виданню Крулько.
Крім "Нового курсу", "Батьківщина" збирається привернути увагу українців за допомогою референдумів. Незважаючи на закиди в бік президентського закону, Тимошенко заявила, що "допоможе народу" виявити свою волю і ініціює голосування з п'яти питань: передача громадянам українського газу і атомної електроенергії з рентабельністю 30%, продаж сільськогосподарської землі і стратегічної власності, легалізація марихуани та грального бізнесу.
Збирати ініціативні групи по проведенню референдуму "Батьківщина" планує після спаду хвилі епідемії COVID, орієнтовно з травня, каже Вадим Івченко.
"Ми хочемо, аби президент за народною ініціативою вирішив питання і про справедливі тарифи, і про продаж стратегічної власності, і про легалізацію марихуани, і про ринок землі. Тому ми продовжимо працювати на територіях і будемо доносити людям, що ми єдина партія, яка фактично намагається досягти змін, а не просто ходить по ефірах і розповідає правильні речі", – сказав він РБК-Україна.
Безперервні випади в бік влади не заважають Тимошенко підтримувати з нею контакти і намагатися налагоджувати мости. В листопаді і грудні "Батьківщина" підстрахувала президентську фракцію, давши голоси за держбюджет на 2021 рік.
У січні, в день, коли політсила Тимошенко буквально розносила в сесійній залі Ради президентський документ про референдум, журналісти сфотографували приязне листування її лідера з головою ОП Андрієм Єрмаком. Тимошенко пояснила це тим, що задля "зміни стратегії держави" готова "говорити з усіма чиновниками".
Співрозмовники РБК-Україна в оточенні Зеленського стверджують, що комунікація між Тимошенко і Банковою переважно відбувається через Єрмака. Президент з лідером "Батьківщини" спілкується рідко, здебільшого під час його зустрічей з керівниками парламентських фракцій.
Фото листування Тимошенко і Єрмака підігріли чутки про підготовку коаліції між "Слугою народу" і "Батьківщини". Обговорення такого сценарія періодично вистрілює в медійному просторі щонайменше з грудня. У березні Тимошенко знову заявила про готовність її фракції вступити в коаліцію, додавши, що ця пропозиція "залишається на столі у "Слуги народу".
"Чи готова "Слуга народу" залучати когось до коаліції? Тому що перед коаліцією стоятиме питання формування уряду і нової програми дій. У нас на сьогодні вже є готова програма дій, є готовий "Новий курс", який ми презентували у всіх напрямках, і є люди, які будуть його реалізовувати", – зазначив Івченко.
При цьому в "Батьківщині" висувають свої умови нового союзу: кардинальна зміна курсу управління країною і перегляд політики нового уряду. В якому Юлії Тимошенко може відійти крісло прем'єра. Лідер "Батьківщини" намагається дипломатично відходити від журналістських запитань про плани зайняти будь-яку високу посаду. Але готовність перейти в Кабмін підтвердила.
"Будь-які союзи можуть формуватися лише на базі спільних стратегічних та ідеологічних підходів. Якщо ми зможемо переконати правлячу команду, що потрібно переглянути питання стратегічної власності, ставлення до землі, захисту громадян, це може бути доброю основою для будь-яких переговорів. Ми від них не відмовляємося", – пояснив Крулько.
Публічно в президентській команді не поспішають відмахуватися від можливості коаліції з політсилою Тимошенко. Але величезною перешкодою цьому може стати відмінність у поглядах обох партій, каже голова "Слуги народу" Олександр Корнієнко.
"Категорично заявляти, що це неможливо, я б не став. Але зараз мені складно зрозуміти, як ми можемо створити коаліцію будь з ким у Верховній раді, з огляду на те, що їхні позиції різняться від нашої. Що стосується "Батьківщини" є кілька тем, в яких ми засаднично розходимося. Це ставлення до ринку землі, приватизації та ліберальних реформ. У мене є сумніви, що ми зможемо дійти згоди з "Батьківщиною" у цих питаннях", – пояснив РБК-Україна Корнієнко.
Володимир Фесенко допускає, що на Банковій можуть розглядати Тимошенко як одного з кандидатів на роль антикризового менеджера в уряді. Але навряд чи найближчим часом статус лідера "Батьківщини" може змінитися, уточнив експерт. Він упевнений, що поки монобільшість юридично існує, ніяких коаліцій з іншими політичними силами не буде.
"Думаю, в найближчій перспективі цілісності монобільшості нічого не загрожує. Тому перспектив формування нової коаліції поки що не проглядається. Це означає, що також не буде інших прем'єр-міністрів, тільки якщо сам президент не захоче замінити Шмигаля. Але тоді замість Шмигаля буде непартійна, технократична фігура", – сказав Фесенко.
Один із співрозмовників в оточенні Зеленського підтвердив: Тимошенко справді намагається переконати президентську команду в тому, що краще за всіх може справлятися з кризовими ситуаціями. Але проблема в тому, що вона не готова йти на поступки і відкидає будь-які умови, окрім своїх.
Іноді розмови про коаліцію запускає не тільки "Батьківщина", але і президентська політсила, щоби тримати в тонусі власних депутатів. Адже далеко не всі у фракції підтримують такий союз, розповідає джерело РБК-Україна. Одні – з ідеологічних міркувань. Інші розуміють, що їхні голоси знеціняться і з ними більше не стануть торгуватися за підтримку рішень, важливих для лінії партії.
"Тимошенко незручно перебувати в опозиції, тому що це не дає ні їй, ні її команді ніякого розвитку. І, судячи з усього, вона втомилася від такого стану речей. Тому вона шукає шляхи, щоби перейти у владу. Але жодних реальних переговорів щодо коаліції не ведеться", – зазначило інформоване джерело в оточенні Зеленського.
Крім прем'єрства Тимошенко залишається варіант "Б" – вчетверте спробувати свої сили в перегонах за пост глави держави. Про плани балотуватися на цю посаду в "Батьківщині" говорять з обережністю: мовляв, на це питання вона зможе відповісти тільки з наближенням президентської кампанії. Конкретного рішення поки немає, стверджують кілька співрозмовників у "Батьківщині".
Поки її шанси очолити державу виглядають так само туманно, як і перейти в крісло прем'єра. Потенціал до зростання рейтингу Тимошенко є, але зараз він скутий стелею в 20%, вважає Олексій Антипович. Він нагадує, що в період передвиборчої кампанії в 2018 році показники лідера "Батьківщини" також доходили до 18-21%.
За словами соціолога, відсоток довіри до Тимошенко зараз складає 30%. З них повністю довіряють їй тільки 9% респондентів. Ще 21% – скоріше довіряють, але ця кількість тільки частково переходить в рейтинг підтримки.
"Його варто розділити порівну, щоб отримати максимально можливий показник рейтингу. Виходить приблизно 11%, плюс 9%. Маємо ті ж 20%. Стверджувати, що кількість її виборців перевищить 20%, я б зараз не став. Тому що країна змінюється, виборець змінюється, Юлія Тимошенко змінюється, але не в своїх гаслах і підходах. Залучити зовсім нового виборця їй буде доволі складно", – припустив директор групи "Рейтинг".
Це той самий кут, в якому опинився ще один конкурент Тимошенко – Петро Порошенко. Як би ефектно їй не вдавалося критикувати владу, у своїй програмі лідер "Батьківщини" слідує старим меседжам, не вливаючи в неї нові смисли та ідеї.
Їй вдалося повернути втрачених прихильників, мобілізувати досить дисциплінованих виборців, але поки не вийшло розширити своє електоральне ядро. Тільки невелика частина з розчарованих у правлячій команді переорієнтувалася на старих політиків. Куди більше тих, хто прагне бачити у владі нові (нехай навіть і умовно) і одночасно професійні обличчя. Без помітного оновлення та перегляду своїх стратегій старим партіям цей запит не задовольнити.